Mastershlo - Діти

Mastershlo - Діти

Хто вирішив, що люди - це Титани?
Хто їм сказав, що вони в праві керувать життями?
Хто право дав за всіх їм вирішати?
Хто і коли останній подих має мати!

Невже нам суджено увесь цей час страждати?
Невже ми маємо на кращий час чекати?
Невже наше життя й свободу можна відібрати?
Тому я хочу вас усіх тут запитати…

Причому тут діти?
Що не побачать вже своєї родини,
Що не заснуть під колискову мами.
І губляться їх душі між цими світами.

Вони сидять і дивляться на нас із хмари,
Приходять уві сні ніжними голосами.
Прокинувшись, ми плачемо - все як в тумані.
І молимось за спокій юних душ ночами.
Ночами, ночами за них…

Засліпли ми, спимо вічними снами,
Прокиньтесь і розбийте всі екрани
Кожен має право вирішати, знати,
Куди ідти і які ролі самостійно грати.

Ми завжди звикли битись голими руками,
Майбутнє світле вже у нас не за горами,
Незламні ми і волю вигрезем зубами,
На жаль, ціна висока. Розуміє мати…

Причому тут діти?
Що не побачать вже своєї родини.
Що не заснуть під колискову мами.
І губляться їх душі між цими світами.

Вони сидять і дивляться на нас із хмари,
Приходять уві сні ніжними голосами.
Прокинувшись, ми плачемо - все як в тумані.
І молимось за спокій юних душ ночами.

Ночами, ночами…за НИХ…
За тих ненароджених малих.
Народжених і вбитих малих.