Anastasiia - Повісті

Anastasiia - Повісті

Є такі люди, які не забуваються
Є такі речі, які з часом не втрачають сенс
Бува не знаєш від чого відмовляєшся
І куди занесе тебе мій Мосендз

Йти туди, куди кличе мене душа
І летіти навздогін своїй совісті
Я не знаю, що покаже тобі Роршах
А ти все одно читай мені повісті

Серцем відчувати, мовчати душами
Сонця світанки стрічати і сутінки
Шаленіти поруч, бути незворушними
Цінувати життя і усі його керунки.

Без сліз, без страждань і без зайвих фраз
Бути поруч і в твоїх обіймах танути
Йти вперед, шукаючи дороговказ
Щоб в кінці шляху не бути обманутим.

Йти туди, куди кличе мене душа
І летіти навздогін своїй совісті
Я не знаю, що покаже тобі Роршах
А ти усе одно читай мені повісті